В однієї дівчини не було ліжка, а була замість нього шафка з полицями. Тому замість лягати спати дівчина на ніч розбирала себе на частини, і розкладала по полицях: ноги внизу, за дверцятами, тулуб та руки — посередині, а на верхній полиці, на спеціальній підставці — голова.
Кожного ранку вона знову сама себе збирала: одна рука приставляла іншу до тулуба, потім та підтягувала і ставила на місце першу руку, вдвох вони знімали з підставки голову й накручували її на шию. Потім вже майже готова дівчина зістрибувала на підлогу та чіпляла на себе ноги. Вмившись та зробивши зарядку, дівчина йшла цими ногами на роботу, в архітектурне бюро.
Якось ночі стався невеличкий землетрус. Ніхто в місті, де жила дівчина, навіть не прокинувся — але її частини на полицях переплуталися. І вранці дівчина зібрала себе не так, як робила це завжди.
Вранішню каву вона мало не залила собі у вухо. В автобусі намагалася сісти, але замість цього чомусь весь час ставала на голову. На роботі її взагалі не впізнали й відмовилися впускати. Їй вдалося прослизнути всередину лише тоді, коли по вулиці проїхала пожежна машина з сиренами та мигалками. Тоді всі вибігли дивитись, де ж горить. Скориставшись метушнею, дівчина прослизнула у ліфт... І ледь змогла дотягнутися до кнопки з цифрою 48 — її бюро знаходилося на верхньому поверсі. Зазвичай вона легко натискала цю кнопку, але зараз її руки були закріплені нижче звичайного, і довелося натискати її ногою.
На роботі дівчина робила архітектурні креслення, за якими потім зводили будинки. В той день креслити їй було незручно через неправильно закріплені руки, ще й голова дивилася боком. Креслення виходили не рівними, покрученими, й бідна дівчина було розпереживалася: як же люди будуть жити в таких кривих будинках? Але тут задзвонив телефон. Вона взяла слухавку (довелося притискати її до вуха коліном): це був директор. Він сказав, щоб вона терміново кидала усі справи, й робила креслення для престижного міжнародного конкурсу.
Престижний міжнародний архітектурний конкурс — це коли купа архітекторів змагаються, вигадуючи різні варіанти однієї будівлі — наприклад, театру. Переможцю дають приз, а за його кресленнями будують новий красивий театр. Роботи інших учасників друкують в журналах, які потім припадають пилом в бібліотеках.
Наша дівчина вирішила, що нічого страшного: її криві креслення запхають в якусь бібліотеку, й люди не будуть страждати через нерівні стіни та похилу підлогу. І виконала завдання директора.
Ввечері, втомлена, вона ледь добралася додому, розібрала себе на частини, й заснула. День був важкий, але на щастя, це була п'ятниця, і можна було добре відпочити на вихідних.
А в понеділок, коли вона знову прийшла на роботу — її легко пропустили, бо зібрана вона була вже як завжди — знову зателефонував директор, і запросив у свій кабінет. Там він показав дівчині заголовки вранішніх газет та журналів:
“Крива архітектура — сміливі рішення”
“Покручений простір — нове слово в архітектурі”
“Невідома дівчина перемогла у престижному архітектурному конкурсі!”
“Найзакрученіший проєкт будівлі з часів музею Гугегхейма!”
То директор дав дівчині премію, і відправив у відпустку, відпочити на морі. Весь тиждень вона сиділа на піску, дивилася на хвилі, та переживала, як люди будуть користуватися її кривим будинком. Але виявилося, що це була фабрика, на якій усю роботу виконують роботи. А роботам все одно які там криві стіни, так що все обійшлося.
Коли дівчина повернулася з відпустки, й у перший день перед роботою збирала себе, вона зробила це як завжди — рівно та акуратно. Підійшла до дзеркала, подивилася на себе уважно… Потім взяла себе за вуха, й нахилила голову трохи вбік:
— Треба ж дивитись на речі під незвичним кутом, щоб знаходити цікаві й неочікувані рішення! — сказала вона сама собі, і, усміхнена, поїхала до свого бюро.
С тих пір вона завжди збирала себе трішечки неправильно, й дивилася на речі під незвичним кутом. Завдяки цьому вона перемогла ще у багатьох престижних архітектурних конкурсах, і будинки за її кресленнями можна побачити в багатьох містах по всій планеті!
Comments