Одне маленьке дівча, що жило у гарненькому будиночку на вулиці неподалік від центру міста, мріяло про принца. Принц в її мріях був завжди різний: то на білому коні, то на чорному мерседесі, а інколи навіть на зеленому крокодилі, в капелюсі та з ножем, засмаглий та усміхнений. Вдень дівчина могла просидіти кілька годин біля вікна, вдивляючись в далину, уявляючи, як її принц наближається до неї різноманітними способами.
В будиночку навпроти, через вулицю, жила інша дівчина. Вона постійно уявляла себе то піратом, то ковбоєм, перемагала якихось розбійників та рятувала усіх навкруги. Вона була дуже сильна та незалежна, і їй навіть у самому глибокому сні не могло наснитися, що якийсь там принц чомусь до неї приїде. Все в неї виходило гарно й без принца. Ну, подумки.
І от, одного дня, місто захопили пірати. Вони підпливли на своїх кораблях вночі, непомітно, і рано вранці захопили місто.
Перша дівчина трохи розгубилася спочатку, але невдовзі зосередилась на двох задачах: по-перше, вона виглядала прихованого принца серед піратів. По-друге - вдивлялася в далину більш ніж зазвичай, виглядаючи принца з військом, що визволить місто, та одружиться з нею. Найбільше її хвилювало те, що обидва принци - піратський та військовий - могли з'явитись одночасно, та повбивати одне одного. Це була б справжня трагедія!
Друга дівчина було спробувала рятувати місто від піратів, але з цим була невеличка проблемка. Дівчина відважно вистрибувала перед піратами з якихось схованок, вимахуючи якоюсь підручною зброєю - ножицями, чи там, кабачком - і кричала: "забирайтеся геть, кляті розбійники!". Але пірати її чомусь не помічали. Може, були дуже зайняті, може, п'яні, а може просто дівчина була надто мала і надто мила, щоб пірати могли сприйняти її серйозно.
Дівчину це трохи бентежило, але вона була сильна й незалежна - тому шукала іншу зброю, більшу, і ховалася в нову схованку, і все повторювалось.
А потім король тієї країни прислав до піратів парламентарів, домовлятись, і вони домовились, що король заплатить піратам гроші за те, щоб вони захопили інше місто - в сусідньому королівстві. Бо королю не подобався його сусід-король, тому що він був лисий та з бородавкою на носі, а піратам було все одно, яке місто захопити, лише б хтось давав їм золото.
То пірати пішли.
А принців ані в тому, ані в сусідньому королівстві взагалі не було.
А дві дівчини так і живуть у своїх будинках через вулицю. Вони познайомились, але не сподобались одна одній: кожна вважала іншу дурепою. Вони виросли, подорослішали, потім перетворилися на двох поважних сивих леді - і весь час дивились одна на одну через вулицю, і гучно лаялись.
Так їх в тому місті й називали - лайливі сестри.
Бо містянам було не дуже цікаво, чому це дві поважні дами так лають одне одного, але чомусь здавалося, що вони дуже схожі.
Comments